Перша психологічна допомога (ППД). Основи надання ППД
Запитайте десятирічного хлопчика, що потрібно робити в разі застуди. Він без вагань відповість, що треба лягти в ліжко та випити кухоль гарячого чаю з малиною. Якщо ви запитаєте, що робити в разі порізу, хлопчик тут же порадить вам промити рану (або об робити її антибактеріальною маззю). Дітям також відомо, що, якщо вони зламають ногу, необхідно накласти гіпс, щоб кістки зрослися правильно. Запитайте їх, навіщо все це потрібно, і вам дадуть відповідь, що лікування травм сприяє швидкому за гоєнню та перешкоджає погіршенню ста ну. Застуда може перерости в пневмонію, в порізи іноді потрапляє інфекція, а якщо зламані кістки зростуться неправильно, ви все життя будете кульгати. Із раннього віку ми вчимо дітей піклуватися про тіло, і вони, як правило, добре засвоюють наші уроки.
У будь-якому будинку обов’язково є аптечка з безліччю медикаментів, мазей і знеболювальних для лікування фізичних хвороб, і ми не станемо розбивати намет біля кабінету сімейного лікаря в разі перших ознак кашлю або нежиті. Але для обробки психологічних ран такої аптечки, як правило, у нас немає. До того ж варто зауважити, що ми стикаємося з ними не рідше, ніж із фізичними. Наслідкам психологічних травм можна запобігти, якщо вчасно використовувати спеціальну аптечку. Лікування цих травм відразу після їх отримання не тільки прискорює загоєння, але й допомагає уникнути ускладнень або, принаймні, зменшує ступінь їх тяжкості. Застосування засобів першої психологічної допомоги може завадити загостренню проблем та їх переходу до хронічної стадії. Припустимо, вас як працівника або волонтера Червоного Хреста направили для надання допомоги постраждалим у результаті надзвичайної ситуації, або ж ви опинилися на місці події, де є постраждалі. Щоб надавати ППД, не обов’язково мати кваліфікацію психолога або фахівця із соціальних питань.
Перша психологічна допомога – це наріжний камінь підтримки, яка надається Міжнародним Рухом Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Вона може стати початком багатьох інших видів підтримки. Перша психологічна допомога полягає в тому, що ви, перебуваючи «на місці», пропонуєте елементарну людську підтримку, надаєте практичну інформацію та проявляєте емпатію, стурбованість, демонструєте повагу та впевненість у можливостях постраждалої людини. За визначенням проекту «Сфера» (2011) та у відповідності з Керівними принципами МПК (2007) Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які зазнають страждань і нужди.
ППД передбачає такі аспекти:
• формування відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою та надії;
• надання доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
• зміцнення віри в можливість допомогти собі та оточуючим.
Хто потребує першої психологічної допомоги?
ППД призначена для людей, що знаходяться в стані стресу в результаті щойно пережитої або поточної кризової події. Таку допомогу надають як дорослим, так і дітям. Проте не кожна людина, яка пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати. Не нав’язуйте допомогу тим, хто її не бажає, але завжди залишайтесь поруч із тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку.
Бувають ситуації, коли люди потребують набагато серйознішої допомоги, ніж ППД, а саме:
• Люди з важкими, загрозливими для життя травмами, які потребують екстреної медичної допомоги.
• Люди в розладнаному психологічному стані, який не дозволяє їм самостійно піклуватися про себе. Вони можуть завдати шкоди собі та оточуючим.
• Люди з порушеннями психічного здоров’я, люди з інвалідністю можуть потребувати особливої допомоги, щоб дістатися до безпечного місця та медичної допомоги.
• Діти, особливо розлучені зі своїми батьками або опікунами, потребують захисту від насильства та експлуатації. Їм також потрібна турбота з боку оточуючих і допомога в задоволенні базових потреб.
• Люди, яким у кризовій ситуації можуть загрожувати дискримінація та насильство.
Коли є потреба в першій психологічній допомозі?
ППД необхідна, коли людина щойно пережила травмуючу подію та знаходиться в стані стресу. Ви можете надавати ППД, коли вперше контактуєте з людьми, які знаходяться в стані стресу. Зазвичай це відбувається під час або відразу після події, але іноді через декілька днів або тижнів, залежно від того, як довго тривала подія та наскільки травмуючою вона була для постраждалих. Це стосується допомоги в різних ситуаціях:
• під час стихійних лих;
• у ході патронажних відвідувань, під час надання першої допомоги;
• під час розподілення гуманітарної допомоги, консультування, підтримки за телефоном, під час зустрічей у групі підтримки та за інших обставин.
Де надавати першу психологічну допомогу?
• ППД можна надавати в будь-якому досить безпечному місці – безпосередньо на місці події, якщо йдеться про окремий нещасний випадок;
• або в місцях надання допомоги постраждалим, у медичних установах, притулках і таборах для біженців, школах або пунктах розподілу продуктів харчування або інших видів допомоги;
• під час проведення масових заходів, у ситуаціях масового скупчення людей.
В ідеалі намагайтеся надавати ППД там, де за необхідності можна поговорити з людиною без перешкод із боку оточуючих. Для людей, які пережили кризові ситуації, наприклад, які зазнали сексуального насильства, можливість поговорити наодинці є дуже важливою в плані конфіденційності та поваги до людської гідності.
ЕЛЕМЕНТИ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
1. Залишайтеся поруч. Людина в кризовій ситуації тим часово втрачає почуття безпеки та довіри. Раптово світ стає небезпечним, повним хаосу та взагалі місцем, де небезпечно перебувати. Допомагайте відновити почуття впевненості та безпеки, залишаючись поруч і не боятися тривожності постраждалих або вкрай емоційних реакцій.
2. Активне слухання. Важливо уважно слухати постраждалих для того, щоб допомогти їм пережити важкий час. Обговорювання своєї історії часто допомагає людям зрозуміти та, врешті-решт, прийняти подію. На місці по дії може бути мало часу, але все ж важливо вислухати людину та залишитися поруч доти, доки, наприклад, по страждалим не займуться фахівці, як то медичні праців ники.
3. Поважайте почуття іншого. Поставтеся без упередження до того, що вам говорять, і прийміть інтерпретацію подій постраждалою людиною – ви знайте та поважайте її почуття. Не намагайтеся виправити фактичну інформацію або сприйняття послідовності подій. Будьте готовими до лютих спалахів емоцій; постраждалий може навіть кричати або відмовлятися від допомоги. Важливо бачити не тільки безпосередню зовнішню поведінку, а й підтримувати контакт із постраждалим, якщо йому треба поговорити про те, що трапилося. На місці події це може означати, наприклад, що ви будете триматися трохи осторонь, але будете стежити за появою ознак того, що людині потрібна допомога.
4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, дуже корисною є практична допомога: зв’язатися з кимось, хто може побути з постраждалим; домовитися, щоб дітей забрали з дитячого садка або школи; відвезти людину додому або до пункту надання екстреної допомоги. Така практична допомога є засобом вираження турботи та співчуття. Виконуйте бажання постраждалого, але не беріть на себе більше відповідальності за ситуацію, ніж це здається доречним.
ЯК НАДАВАТИ ПЕРШУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ?
Три основних принципи надання першої психологічної допомоги – спостерігати, слухати та спрямовувати. Ці принципи допоможуть вам правильно оцінити кризову ситуацію та забезпечити свою безпеку на місці події, знайти підхід до постраждалих, зрозуміти, що їм необхідно, та спрямовувати їх туди, де вони зможуть отримати практичну допомогу та інформацію. СПОСТЕРІГАЙ СПОСТЕРІГАЙ СЛУХАЙ СПРЯМОВУЙ У кризовій ситуації умови можуть швидко змінюватися. Ситуація на місці події часто відрізняється від попередньо отриманої інформації. Таким чином, перш ніж пропонувати допомогу, важливо витратити деякий час – хоча б декілька хвилин – на те, щоб оцінити ситуацію.
• Перевірте умови безпеки. Якщо ви опинилися в кризовій ситуації раптово, не маючи часу на під готовку, можна просто озирнутися навколо. Ці кілька хвилин дозволять вам зберегти спокій, не наражати себе на небезпеку та думати, перш ніж діяти. Якщо ви не впевнені, що перебувати в осередку кризи безпечно, залишайтеся за його межами та намагайтеся подбати про надання допомоги тим, хто її потребує.
• Перевірте, чи є люди, які потребують екстреної медичної допомоги або особливої турботи та захисту.
. • Перевірте, чи є люди в стані стресу. Проаналізуйте, чи є на місці люди, які переживають гострі реакції на стрес – агресивні, виглядають пригніченими, не в змозі пересуватися або знаходяться в шоці – кому необхідна ППД та як їм допомогти. Такої допомоги можуть потребувати не лише постраждалі, але й супроводжуючі особи, які фізично (можливо, на перший погляд) не постраждали, а також свідки пригоди, наприклад, випадкові перехожі. Не залишайте людей із важкими стресовими реакціями наодинці, надайте ППД, будьте поруч доти, доки їхній стан не покращиться, або доки ви не зможете заручитися допомогою фахівців. Більшість людей із часом успішно відновлюються, особливо якщо зможуть задовольнити свої базові потреби та отримати вчасну першу психологічну допомогу та підтримку оточуючих. СЛУХАЙ Дуже важливо, як ви спілкуєтеся з людиною, яка знаходиться в стані стресу. Люди, які пережили кризову подію, можуть перебувати в пригніченому стані, відчувати тривогу або збентеження. Деякі звинувачують себе в тому, що трапилося. Зберігаючи спокій і виказуючи розуміння, ви до помагаєте постраждалим відчути себе в безпеці, відчути, що їх захищають, розуміють, поважають і піклуються про них належним чином. Люди, які пережили стресову ситуацію, можливо, захочуть розповісти вам, що з ними сталося. Однак важливо не примушувати людей розповідати про пережите. При цьому для них може бути важливим, щоб ви залишалися поруч, нехай і мовчки. Скажіть, що будете поблизу, на випадок якщо буде потрібна до помога або підтримка, запропонуйте практичну допомогу, наприклад, їжу або склянку води.
• Встановіть контакт. Назвіться – скажіть, хто ви та які функції виконуєте. Скажіть, що ви тут, щоб допомогти, або що допомога скоро прибуде, що ви про це подбали.
• Переконайтеся, що людина відчуває себе в безпеці. Бесіду краще провести в безпечному місці, ізольованому.
• Проінформуйте про конфіденційність.
• Запитайте, чим допомогти. Хоча деякі потреби можуть бути очевидними, наприклад, в одязі, проте завжди запитуйте в постраждалих, що їм потрібно та які в них проблеми.
• Запитайте людину, чи хоче вона поговорити про те, що їй довелося пережити, про її побоювання та почуття. Уважно вислухайте її, намагайтеся заспокоїти її, сказавши, що її реакції нормальні, та переконайтеся, що вона не буде знаходитись на самоті. Якщо вона не хоче говорити, просто залишайтеся поруч. • Запитайте, чи є хтось, хто може подбати про неї, або хтось, із ким можна поговорити вдома. Активне слухання Активне слухання – це щось більше, ніж просто увага до того, про що говориться.
Слухати уважно – означає зосередитися на тому, хто говорить, на тому, як говорить, усвідомлювати та добре розуміти, про що говорить. Пам’ятайте, що ви перебуваєте там для того, щоб слухати, тому важливо також продемонструвати, що ви слухаєте. Для цього потрібно реагувати як невербально – демонструвати увагу кивком голови, уважним поглядом тощо, так і вербально – робити короткі зауваження «зрозуміло», «правильно», «продовжуйте, будь ласка». Використання тих самих виразів і слів, які вживає ваш співрозмовник, свідчить про те, що ви розумієте його та стежите за ходом його думки.
Прийоми активного слухання:
• Слухати уважно, підтверджуючи свій інтерес вербально та невербально. Важливо показати, що ви уважно слухаєте співрозмовника, розумієте, про що він говорить, і емоційно реагуєте на те, що він говорить. Це можна продемонструвати кивками, короткими вигуками («так, так», «я розумію», «ага») і повторенням або підтвердженням того, що сказала людина. Однак не переривайте, щоб виправити помилки або щось підкреслити.
• Дайте можливість людині розповісти в зручному для неї темпі про те, що сталося. Не квапте людину з відповіддю, дайте час на обдумування. Мовчання не є негативною ознакою. Можливість трохи помовчати дасть людині перепочинок і може підштовхнути її до бесіди з вами, якщо вона того забажає.
• Зосередьтеся на бесіді. З’ясуйте, як людина опинилася в цій ситуації, зверніть увагу на те, як людина характеризує цю ситуацію, проблеми, з якими вона зіткнулася, наскільки вони важливі для неї. Оцініть соціальні зв’язки, хто може її підтримати, кому вона довіряє.
• Заохочуйте співрозмовника фразами «Те, що ви говорите, дуже важливо…», «Хотілося б дізнатися про це більше», «Чим більше ви мені розповідаєте, тим краще я вас розумію», «Я б хотів почути ще щось про це», «Наскільки я вас зрозумів…», «Ви вважаєте, що…», «Тобто вас цікавить…», «Для вас най важливішим є…», «На підставі того, що ви сказали…», «Це дуже цікаво, чи не могли б ви уточнити…».
• Запитуйте та пояснюйте. Якщо ви не впевнені, що правильно зрозуміли відповідь, або про що говорить ваш співрозмовник, тактовно перепитайте або перефразуйте запитання. Віддавайте перевагу розгорнутим питанням, що дозволить отримати більше інформації: «Не могли б ви розповісти докладніше про…?» та спеціальним запитанням для уточнення: «Як?», «Де?» тощо, використовуючи ті ж слова, що і ваш співрозмовник. Ставте запитання по одному, не поспішайте та не намагайтеся робити висновки за свого співрозмовника.
• Спостерігайте за виразом обличчя, рухом рук і тіла, але робіть це так, щоб людина не відчувала незручності, дискомфорту через те, що за нею уважно спостерігають. Невербальне спілкування За допомогою мови ми спілкуємося та розуміємо один одного, щоправда не завжди…
Але є ще одна мова, мова без слів, мова жестів. Вчені довели, що під час спілкування людина за допомогою слів передає 7 % інформації, звуків – 38 %, міміки, жестів, пози – 55 %. Іншими словами: не так важливо, що говорять, а важливо, як це роблять. Вчитися розуміти мову невербального спілкування важливо через декілька причин: по-перше, словами можна передати тільки фактичні знання, але щоб передати почуття та сприйняття, одних тільки слів мало; по-друге, володіння цією мовою показує, наскільки ми вміємо володіти собою. І, нарешті, невербальне спілкування є цінним тому, що воно є спонтанним і проявляється несвідомо. Тому, не дивлячись на те, що люди підбирають, зважують слова та намагаються контролювати свою міміку, можливий витік почуттів за допомогою жестів, інтонації, забарвлення голосу. Зважаючи на це, саме невербальні канали спілкування передають достовірну інформацію, оскільки вони менше піддаються контролю. Поза демонструє, як людина сприймає свій статус щодо статусу інших присутніх. Схрещені під час спілкування руки та ноги демонструють закриту позу, людина ніби зводить перепону між собою та співрозмовником. Для успішної співбесіди необхідно прийняти позу довіри, доброзичливості, психологічного комфорту – відкрита поза, коли руки та ноги не схрещені, корпус тіла злегка нахилений до співрозмовника. Найкращим рішенням є позиція спрямованої співпраці – між учасниками розмови немає жодних фізичних перешкод, вони сидять поруч, проте слід пам’ятати про дистанцію – 1,5-2 м. Якщо людина зацікавлена в спілкуванні, то вона буде орієнтуватися на співрозмовника та нахиляться в його сторону. Людина, яка хоче заявити про себе, буде триматися прямо в напруженому стані. Найкращим способом домогтися взаєморозуміння зі співрозмовником – це скопіювати його позу та жести – надсилається сигнал «Я тебе прекрасно розумію». Важливим елементом спілкування є візуальний контакт. За допомогою очей передаються найточніші сигнали про стан людини, розширення/звуження зіниць не піддається свідомому контролю. Якщо люди на збуджена або чимось дуже зацікавлена, її зіниці розширюються в 4 рази порівняно зі станом спокою.
Виходячи із цього, дуже важливо спілкуватися зі співрозмовником обличчям до обличчя («face to face»), підтримуючи візуальний контакт.
Міміка – рух м’язів обличчя, головний показник почуттів. Дослідження показали, що в разі нерухомого або невидимого обличчя співрозмовника втрачається близько 15 % інформації. Звертаючи увагу на вираз обличчя постраждалого, ми можемо отримати набагато більше інформації, ніж, наприклад, за телефоном. Основне інформаційне навантаження несуть очі, брови та губи. Слід зазначити, що сила та тон голосу, швидкість мовлення можуть багато чого сказати про власника. У тоні голосу почуття знаходять своє вираження незалежно від слів, які вимовляються: наприклад, ентузіазм, радість і недовіра зазвичай передаються високим голосом, гнів і страх – також досить високим голосом, але в ширшому діапазоні тональності, сили та висоти звуків. Такі почуття, як горе, печаль, втома, зазвичай передаються м’яким і приглушеним голосом із пониженням інтонації до кінця кожної фрази. Швидкість мовлення також відображає почуття. Людина говорить швидко, якщо вона схвильована, стурбована, говорить про свої особисті труднощі або хоче нас у чомусь переконати. Повільне мовлення найчастіше свідчить про пригнічений стан, горе або втому. Оскільки характеристика голосу залежить від роботи різних органів тіла, то в ньому відбивається і їхній стан. Емоції змінюють ритм дихання. Страх, наприклад, паралізує гортань, голосові зв’язки напружуються, голос «сідає». У разі гарного настрою голос стає глибшим і багатішим на відтінки. Він діє на інших заспокійливо та вселяє більше довіри. Існує і зворотний зв’язок: за допомогою дихання можна впливати на емоції. Для цього рекомендується шумно зітхнути, широко відкривши рот. Якщо дихати на повні груди та вдихати велику кількість повітря, настрій поліпшується, а голос мимоволі знижується. Жести – це різноманітні рухи руками та головою. Мова жестів – це найдавніший спосіб досягнення взаєморозуміння. Про інформацію, яку містить у собі жестикуляція, відомо досить багато. Інтенсивність жестикуляції збільшується разом із зростанням емоційної збудженості людини, а також за бажання досягти повнішого розуміння між співрозмовниками, особливо якщо воно ускладнене. До жестів емоційного стану належать такі жести, як збирання неіснуючих ворсинок, знімання та одягання кільця, почухування в області шиї, вертіння ручкою. Вони вказують на те, що співрозмовник потребує підтримки. У такому стані він не готовий у повному обсязі сприймати інформацію. Просторове положення. Та чи інша дистанція між людьми визначається соціальним становищем співроз мовників, їх національними звичаями, віком, статтю, а також характером взаємостосунків співрозмовників. І це також є однією з форм невербального спілкування, які корисно знати. По розташуванню двох людей за столом можна робити висновки про характер їх спілкування.
1. Позиція кутового розташування – найсприятливіша для спілкування учня з учителем, керівника з підлеглими, оскільки в обох є достатній простір для обміну поглядами, жестикуляції. Кут столу служить заспокійливим бар’єром, який захищає від несподіваних випадів.
2. Оборонна позиція – співрозмовники сидять один навпроти одного, що дозволяє добре бачити вирази обличчя, жести, які можуть змінюватися залежно від гостроти питань, які обговорюються. У разі такого розташування співрозмовників стіл служить бар’єром до взаєморозуміння.
3. Незалежна позиція – свідчить про небажання спілкуватися. Співрозмовники сидять у різних кутах столу, який негативно впливає на процес комунікації. Це найбільш негативна позиція для спілкування за столом і форма невербального спілкування в цілому.
4. Позиція спрямованої співпраці – між учасниками розмови немає жодних фізичних бар’єрів, вони сидять поруч. Спілкування носить довірливий характер, можна обговорити всі питання та теми, оскільки співрозмовники повністю сприймають один одного. Однак варто пам’ятати про дистанцію між співрозмовниками, найкраще дотримуватися дистанції 1,5-2 метри. Уміння правильно пояснювати невербальні сигнали значно полегшить спроби влитися до будь-якої сфери людських відносин і не раз стане вам у нагоді в критичних ситуаціях.
СПРЯМОВУЙ Хоча кожна кризова ситуація унікальна, люди, які пережили травмуючу подію, нерідко відчувають себе незахищеними, відрізаними від світу або безпорадними. Їх повсякденне життя руйнується, вони більше не отримують звичної підтримки або раптово опиняються в стресових умовах. Направити людей туди, де їм нададуть практичну допомогу, – одна з основних цілей ППД. Пам’ятайте, що ППД – найчастіше разове втручання, і ви можете знаходитися поряд із постраждалими тільки короткий час. Для подальшого відновлення вони повинні застосувати власне вміння впоратись із життєвою ситуацією. Допоможіть людям надати допомогу самим собі та відновити контроль над ситуацією. Постраждалі часто потребують того, що наведено нижче.
• Базові потреби, такі як житло, їжа, вода та санітарні зручності. Одразу ж після кризової події намагайтеся допомогти постраждалим задовольнити їхні першочергові потреби, такі як їжа, вода, притулок і санітарні зручності, дізнайтеся, що конкретно необхідно: медична допомога, одяг або пристосування для годування немовлят медична допомога в разі травм або хронічних захворювань.
Людей, які перебувають у стані стресу, переповнюють тривога та страх. Допоможіть їм проаналізувати свої нагальні потреби, визначити першочергові та задовольнити їх. Наприклад, попросіть людину подумати про те, що їй потрібно саме зараз, а що можна відкласти на потім. Можливість вирішити хоча б частину питань дає людині відчуття контролю над ситуацією та зміцнює її здатність впоратися із ситуацією.
• Зрозуміла та достовірна інформація про те, що сталося, та про доступні служби допомоги. Надайте інформацію про подію, про те, де та як отримати конкретну допомогу. Люди, які пережили кризову ситуацію, хочуть отримати точну інформацію:
а) про те, що трапилося;
б) про своїх близьких або інших постраждалих;
в) про свою безпеку;
г) про свої права;
д) про те, як можна отримати допомогу та найнеобхідніше. Постарайтеся направити їх туди, де вони можуть отримати доступну допомогу. Одразу ж після кризової події отримати точну інформацію буває складно, крім того, ситуація може змінюватися. Ймовірно, відповісти на всі питання одразу не вдасться, але за можливості постарайтеся дізнатися, де і коли можна отримати достовірну інформацію про ситуацію на сьогодні, відомості щодо безпеки, допомогу, що надається, а також про місцезнаходження та стан зниклих або поранених.
• Спілкування з членами сім’ї, з друзями та отримання соціальної підтримки. Допоможіть зв’язатися з близькими. Як показує досвід, люди, які отримали вчасну соціальну підтримку, після кризи краще справляються з труднощами. Тому допомагайте людям зв’язатися з близькими людьми – це важлива частина надання першої психологічної допомоги. Допоможіть членам сім’ї триматися разом, а дітям не розлучатися з батьками та близькими або надайте їм можливість зв’язатися з друзями та родичами, які можуть їх підтримати, наприклад, зателефонувати. Якщо, зі слів людини, вам стає зрозуміло, що їй міг би допомогти релігійний обряд або підтримка з боку священнослужителів, допоможіть їй зв’язатися з її духовним співтовариством. Зберіть постраждалих разом, щоб вони могли допомагати один одному. Наприклад, попросіть людину допомогти подбати про старих або допоможіть одиноким людям зв’язатися з іншими членами спільноти.
• Зворотній зв’язок. Домовтеся про те, як ви будете підтримувати зв’язок (за телефоном, візити, зустрічі в групах), домовтеся про графік зустрічей, якщо потрібно. Обміняйтеся контактними даними та зафіксуйте місцезнаходження постраждалого в цей час, чи буде змінюватися його місцезнаходження, якщо так, то як його знайти.
ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА
ПІД ЧАС НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ
Для отримання будь-якої інформації ви розмовляєте з місцевим мешканцем, свідком події, на очах якого тільки що раптово загинув хтось із близьких. Крики від болю та страждання, втрата самоконтролю, спалахи гніву – люди дуже по-різному реагують на кризові події. Із цими стресовими реакціями вам доведеться зіткнутися під час надання першої допомоги. Під час надання першої допомоги існують стійкі принципи, яких необхідно дотримуватися та виконувати крок за кроком. Послідовність дій забезпечить вашу безпеку, безпеку постраждалого та оточуючих, а також сприятиме вашій ефективній роботі, тим самим збільшуючи шанси постраждалого на виживання. Варто зазначити, що під час надання першої допомоги застосовуються і принципи першої психологічної допомоги: спостерігай, слухай, спрямовуй.
ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПІД ЧАС НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ
На практиці в деяких випадках, перш ніж ви почнете надавати першу допомогу, вам необхідно застосувати деякі принципи першої психологічної допомоги, а саме:
СПОСТЕРІГАЙ і СЛУХАЙ. Як тільки ви наблизилися до постраждалого, вам необхідно:
• Встановити з ним контакт, назвати себе та пояснити, що ви пройшли курс першої допомоги.
• Далі ви пропонуєте свою допомогу й повинні отримати дозвіл постраждалого на надання допомоги.
• Постраждалий, який знаходиться у свідомості, має право відмовитися від вашої допомоги. Одночасно ви викликаєте «швидку допомогу» та залишаєтеся поруч і стежите за ознаками життя до прибуття «швидкої допомоги». Під час виклику «швидкої допомоги» вам буде потрібно повідомити диспетчеру досить великий обсяг інформації, зокрема й персональні дані постраждалого. До того ж вам необхідно зберігати спокій і заспокоїти постраждалого, а також пояснити, які дії ви зробили або маєте намір зробити. Якщо ви попросили іншу людину, наприклад, свідка події, викликати «швидку допомогу», то вам необхідно дати чіткі інструкції, яку інформацію варто повідомити диспетчеру. Також диспетчер може надати деякі рекомендації, як надати першу допомогу до прибуття бригади швидкої допомоги. З огляду на те, що у постраждалого та у свідка події можуть бути різні реакції на стресову ситуацію, вкрай важливо для надання першої допомоги застосувати деякі прийоми першої психологічної допомоги в разі екстрених ситуацій, наприклад, зробити дихальні вправи, стежити за силою та тоном голосу. Під час проведення первинного огляду ви перевіряєте, чи у свідомому стані постраждалий, прохідність дихальних шляхів. Кожна людина, яка в змозі говорити або кричати, знаходиться в свідомості, і її дихальні шляхи відкриті. Однак варто пам’ятати, що людина може кричати через стресову ситуацію. У постраждалого може бути внутрішня кровотеча. Внутрішня кровотеча є небезпечною тим, що виявити її значно складніше, ніж зовнішню кровотечу, тому що її ознаки та симптоми не такі явні та можуть проявитися лише через деякий час, а також вона є небезпечною через перехід до шокового стану. У разі шокового стану шкіра постраждалого може бути блідою, холодною та вологою на дотик; постраждалий може відчувати слабкість і неспокій, сухість у роті та спрагу; може мати слабкий частий пульс і часте дихання, 20 непритомний стан. Однак необхідно пам’ятати, що шоковий стан може бути і реакцією на кризову подію та деякі симптоми внутрішньої кровотечі збігаються з ознаками деяких реакцій на стрес, постраждалий може бути в стані апатії, здійснюючи механічні дії, насилу сприймає інформацію. Безумовно, передусім треба ретельно перевірити інші симптоми внутрішньої кровотечі та надати першу допомогу: огляньте постраждалого, не треба легковажно сприймати внутрішні пошкодження як «простий синець». Послідовність надання першої допомоги в разі шокового стану передбачає і першу психологічну допомогу, щоб заспокоїти постраждалого, – принцип «Слухай».
• Для того щоб постраждалий відновив самоконтроль і заспокоївся, спробуйте звернути його увагу на нейтральні предмети навколишнього оточення, які він може побачити або почути; попросіть його розповісти, що він бачить і чує.
• Попросіть постраждалого зосередитися на своєму диханні та дихати повільно. • Поясніть, які дії ви зробили або маєте намір зробити. У яких ще випадках під час надання першої допомоги застосовуються принципи першої психологічної допомоги?
Перша допомога в разі дихальних розладів
1. Ізолюйте постраждалого, попросіть оточуючих відступити назад.
2. Необхідно заспокоїти постраждалого, тому що хвилювання може ускладнити проблему дихання:
• говоріть спокійно, не кричіть;
• встановіть фізичний контакт – візьміть його за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, тобто дайте йому можливість відчути, що ви поруч, або покладіть руку постраждалого собі на зап’ястя, щоб він відчув ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом «Я зараз поруч, ти не один».
Перша допомога в разі гіпервентиляції
1. Якщо дихання постраждалого прискорене та є ознаки й симптоми травми, то необхідно термі ново викликати «швидку допомогу», але якщо ви впевнені, що прискорене дихання виклика но емоційним станом людини, наприклад, страхом, то необхідно надати першу психологічну допомогу
2. Попросіть постраждалого розслабитися та дихати повільніше, як дихаєте ви самі.
3. Для подолання гіпервентиляції часто досить лише заспокоїти людину.
Перша допомога в разі стенокардії або інфаркту
1. Постарайтеся заспокоїти та підбадьорити постраждалого. Це допоможе йому подолати відчуття неспокою та полегшить біль.
2. Аналогічна перша допомога в разі інсульту – інсульт може викликати в постраждалого занепокоєння та страх, спробуйте заспокоїти та підбадьорити постраждалого.
Як ще можна допомогти людям заспокоїтися під час надання першої допомоги Люди, які пережили кризову подію, іноді бувають дуже збуджені або засмучені. Вони збентежені, приголомшені, і це іноді виявляється в таких фізичних реакціях, як нервове тремтіння, утруднене дихання або сильне серцебиття. Далі наведені деякі прийоми, які допомагають людям у стані стресу заспокоїтися подумки та фізично.
• Ваш тон повинен бути спокійним і м’яким.
Якщо це не суперечить культурі, намагайтеся під час розмови підтримувати зоровий контакт із людиною.
• Скажіть, що ви тут, щоб допомогти. Якщо постраждалий вже знаходиться в безпеці, нагадайте йому про це.
• Якщо в постраждалого виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від звичного оточення, він відчує себе краще, відновивши контакт із навколишнім середовищем і самоконтроль, попросіть його впертися ногами в підлогу; допоможіть йому поплескати пальцями або кистями рук по своїх колінах (якщо це не зашкодить його фізичному стану).
Перша психологічна допомога (ППД) - це сукупність заходів, спрямованих на підтримку людей, які пережили стресову подію або кризу, з метою пом'якшення їхнього стану та запобігання подальшим травмам.
Що таке перша психологічна допомога?
Основні принципи ППД
- Рефлексивне слухання: Важливо слухати людину, яка пережила кризу, і давати їй можливість висловити свої почуття та переживання.
- Оцінка потреб: Визначте, які потреби має постраждала особа, і надайте відповідну допомогу.
- Визначення пріоритетів: Допоможіть людині зосередитися на найважливіших аспектах її стану та потреб.
- Втручання: Використовуйте прості техніки, щоб заспокоїти людину, наприклад, дихальні вправи або легкий масаж.
- Диспозиція: Якщо необхідно, допоможіть людині отримати доступ до професійної психологічної підтримки.
Як надавати першу психологічну допомогу?
- Залишайтеся спокійними: Ваш спокій може заспокоїти постраждалого.
- Використовуйте прості фрази: Наприклад, "Я з вами, ви не один" або "Я можу вам допомогти".
- Оцінюйте стан постраждалого: Визначте, чи потребує людина термінової допомоги, чи може впоратися самостійно.
- Забезпечте фізичну підтримку: Якщо людина в ступорі, спробуйте повільно взяти її за руку і запросити йти разом.
