На допомогу класному керівнику профілактика суїциду (рекомендації психолога)
Пам’ятайте!
«В дев’яти випадках з десяти суїцидальна спроба – це не бажання покінчити з собою,
а крик про допомогу»
(Г.Отто)
ДОПОМОГА ПРИ ПОТЕНЦІЙНОМУ СУЇЦИДІ
Добирайте «ключі» до розгадки суїциду. Допомога полягає не лише у піклуванні та участі друзів, а й у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні загрози, депресія, значні зміни поведінки чи особистості, а також приготування до останнього волевиявлення, вияви безпорадності, безнадії, самотність та ізольованість.
Прийміть суїциданта як особистiсть. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не думайте, що вона не здатна i не може наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте згідно своїми почуттями i переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо порівняно з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання.
Налагодьте теплі стосунки. Для того, хто відчуває, що він непотрібний i нелюбимий є необхідною доброзичлива підтримка i турбота чуйної людини. Саме приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану душу.
Будьте уважним слухачем. Якщо людина перебуває у депресивному стані, їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає від сильного почуття відчуження i вона не завжди готова сприйняти Ваші думки i потреби. Не засуджуйте таку людину, пам’ятайте, що їй важко зосередитись на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте залишатися спокійним i розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини.
Не сперечайтеся. Зустрічаючись iз суїцидальною загрозою, друзі й родичі часто вiдповiдають: «Ти живеш набагато краще, ніж інші, ти мав би дякувати долі» або «Ти розумієш, які нещастя і сором чекають твою сім’ю?». Такі відповіді одразу блокують подальше обговорення i викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином близькі сприяють зворотному ефекту. Нi в якому разі не виявляйте агресії, якщо Ви присутні під час розмови про самогубство, не висловлюйте обурення тим що ви почули.
Запитуйте. Найкраще запитати: «Ти думаєш про самогубство?» Це не викличе подібної думки якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і знаходить когось, кому не байдужі її хвилювання, і хто згодний обговорити цю тему, вона часто відчуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття й катарсис (часто через сльози).
Не пропонуйте невиправданих утіх. Причина, з якої суїцидент розповідає про свої думки, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Якщо ви не виявляєте зацікавленості й чуйності, то депресивна людина може вважати: «Ви насправді так не думаєте». Суїциданти з презирством ставляться до зауважень типу: «Нічого, нічого, в інших є такі самі проблеми, як i в тебе», оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їхні почуття й примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
Пропонуйте конструктивні підходи. Допоможіть суїциденту визначити джерело психічного дискомфорту. Адже наміри бувають рiзнi.
Зверніться по допомогу до фахівців.
Давайте надiю.
Останнім часом спостерігається зростання суїцидальних спроб у шкільному віці. Упродовж останнього десятиліття частота суїцидів зросла майже втричі. Самогубства становлять другу за частотою причину смерті в молодості.
Статистичні дані свідчать, що найбільша частота самогубств спостерігається у віці 15-24 років. Слід зазначити, що за останні 30 років суїциди дітей від 5 до 14 років зросли у вісім разів
Виділяють такі випадки самогубств:
1) істинний (коли людина дійсно хоче вбити себе);
2) афективний (з перевагою емоційного моменту);
3) демонстративний (самогубство як засіб привернути увагу до своєї особистості).
Мета істинних самогубств, намірів і тенденцій – це позбавлення себе життя, як кінцевий результат припускається смерть, але ступінь бажання смерті дуже різний.
Демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка своєю метою припускає не позбавлення себе життя, а лише демонстрацію свого наміру.
Самопошкодження взагалі не визначається уявленнями про смерть. Його мета обмежується лише пошкодженнями того чи іншого органу. Отже, небезпечні для життя дії, обумовлені іншими цілями, слід відносити до нещасних випадків.
Неповнолітні часто опиняються у кризовому стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність, а іноді може привести до втрати сенсу життя.
Слід зазначити, що підлітки рідко бажають померти; вони просто намагаються уникнути нестерпних обставин і в такий спосіб вирішити власні проблеми або подолати депресію.
Основні мотиви суїцидальної вчинків школярів:
1. Особистісно-сімейні конфлікти: несправедливе ставлення з боку батьків та оточення; ревнощі, зрада, розлучення батьків; перешкода задоволення актуальної потреби; самотність; нерозділене кохання; брак уваги, турботи з боку оточення.
2. Стан психічного здоров’я: особистісні конфлікти у здорових осіб; патологічні розлади психічної діяльності.
3. Стан фізичного здоров’я: соматичні захворювання, фізичні страждання; каліцтва.
4. Конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїциданта: побоювання судової відповідальності; страх перед осудом чи карою; самоосудження через аморальний вчинок.
5. Конфлікти в навчальній діяльності: невдачі у навчанні, несправедливі вимоги, соціальна ізольованість (діти-ізгої).
6. Матеріально-побутові труднощі.
Чинники ризику суїцидальної поведінки неповнолітніх:
- попередні спроби самогубства; суїцидальні погрози, прямі або масковані; суїциди в родині; вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин; афективні розлади; хронічні, або смертельні хвороби; втрата коханої людини; сімейні проблеми (дефіцит спілкування в родині, розлучення батьків, сімейне насилля, пияцтво батьків);
- різкі зміни настрою у дітей у віці 10-15 років, що може бути обумовлено як тяжкою формою депресії, так і біологічними особливостями статевого дозрівання, а також проявами різних інфекцій, ендокринних порушень, алергії, анемії, дії токсичних металів чи хімікатів;
- у провокації самогубств певну роль відіграє імітаційна поведінка (копіювання): телевізійні передачі, публікації у пресі, Інтернет-сайти молодіжних субкультур (ЕМО, ГОТИ), пов’язані з описом суїцидів, ведуть до зростання випадків ланцюгової реакції, сьогодні є загроза виникнення моди на суїцид, особливо коли з життя йдуть кращі (смерть слід за кумиром ).
Ознаки небезпеки:
- погрожує покінчити собою;
- демонструє різкі зміни настроюпереніс тяжку втрату;
- роздає цінні речі;
- приводить до ладу діла;
- просить вибачення, немов прощається;
- втратив страх, ризиковано себе поводить;
- не слідкує за собою;
- втратив самоповагу.
