Виступ психолога на педраді №2 від 18.11.2025
Виступ
Соціального педагога Нижньосиньовецького ліцею Унгурян М.І.
на тему: Як запобігти булінгу формування системного підходу
Системний підхід до запобігання булінгу передбачає комплекс заходів, що включають нормативно-правову базу, психолого-педагогічну роботу, залучення учнів, батьків та фахівців, а також створення безпечного середовища. Важливо інформувати про булінг, формувати толерантність, запроваджувати програми протидії, створити безпечні канали комунікації та тісно співпрацювати з батьками та службами.
Для закладів освіти та педагогів
-
Законодавча та нормативна база: Ознайомте всіх учасників освітнього процесу з нормативно-правовою базою щодо боротьби з насильством.
Законодавчі та нормативно-правові акти щодо запобігання та протидії насильства
1. Закон України «Про охорону дитинства»
2. Закон України «Про медіа»
3. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
4. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»
5. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»
6. Закон України «Про освіту»
7. Указ Президента України від 21 вересня 2020 року №398/2020 «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства»
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»
9. Конвенція Ради Європи про попередження насильства щодо жінок та домашнього насильства та боротьбу з цими явищами, Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»
10. Наказ МОН від 22.05.2018 № 509 “Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України”
11. «Нова українська школа»: концептуальні засади реформування середньої школи
12. Наказ МОН від 28.12.2019 № 1646 “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”
13. Наказ МОН від 26.02.2020 № 293 “Про затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти”
14. Наказ МОН від 20.03.2020 №420 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2020 року № 293”
15. Лист МОН від 28.10.2014 № 1/9-557 “Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей”
16. Лист МОН від 02.10.2018 №1047 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами”
17. Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 “Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству”
18. Лист МОН від 29.01.2019 № 1/11-881 “Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” від 18 грудня 2018 р. №2657-VIII”
19. Лист МОН України від 14. 08. 2020 року №1/9-436 “Про створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти та попередження протидії булінгу (цькуванню)”
-
Профілактична робота: Проводьте тематичні заходи, тренінги, круглі столи із залученням правоохоронних органів та соціальних служб, пояснюйте наслідки булінгу.
-
Формування позитивної атмосфери: Створюйте позитивний емоційний фон, розробляйте програми з психології, організовуйте гуртки та факультативи для формування навичок ненасильницького спілкування.
-
Створення безпечних каналів зв'язку: Забезпечте можливість анонімного або відкритого повідомлення про випадки булінгу (наприклад, "Коло довіри", "Сигнал безпеки", інформаційні куточки з контактами служб допомоги).
-
Робота з батьками: Регулярно проводьте батьківські збори та надавайте консультації щодо виховання, співпрацюйте для покращення атмосфери в класі та вдома.
-
Діагностика: Звертайте увагу на учнів, які часто залишаються наодинці, і шукайте шляхи їх інтеграції в колектив.
Для учнів
-
Не будьте байдужими: Повідомляйте дорослим про випадки булінгу, навіть якщо вони вас не стосуються безпосередньо.
-
Обирайте безпечні шляхи: Уникайте ситуацій, де може статися конфлікт, перебувайте у товаристві друзів.
-
Контролюйте емоції: Намагайтеся стримувати гнів і не вступайте в бійку.
-
Звертайтеся по допомогу: Не соромтеся обговорювати загрози з людьми, яким ви довіряєте. Якщо вам необхідна допомога, телефонуйте на Національну дитячу «гарячу лінію» за номером 116 111.
Для учнів-агресорів
-
Обговоріть правову відповідальність: Поясніть, що їхні дії можуть бути визнані насильством, за яке настає відповідальність.
-
Вимагайте припинення: Чітко і наполегливо попросіть припинити таку поведінку, але без погроз покараннями.
Технологія реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти булінгу
-
під час встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу, батьки або вчитель повідомляє про це адміністрації навчального закладу;
-
адміністрація спільно з соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на подані факти;
-
безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами;
-
бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу;
-
бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування;
-
бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання;
-
відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.
-
Якщо факт виявився булінгом, то адміністрація школи повідомляє поліцію та службу у справах дітей.
Щоб запобігти булінгу, потрібно сформувати системний підхід, який включає профілактику, своєчасне реагування та спільну роботу всіх учасників освітнього процесу. Ключові елементи системного підходу — це прозорість (знання законів, політик, алгоритмів дій), діагностика (виявлення проблемних зон), превентивні заходи (навчання, тренінги, гуртки), механізми втручання (служба порозуміння, медіація) та залучення батьків.
Створення безпечного середовища
-
Створюйте атмосферу довіри: Заохочуйте відкрите спілкування, використовуйте методики, як-от "Коло довіри", де учні можуть анонімно або відкрито ділитися своїми переживаннями.
-
Залучайте учнів: Запропонуйте активним учням стати "контактними особами" для однокласників, до яких можна звернутись у разі проблем.
-
Використовуйте "Сигнали безпеки": Домовляйтеся з учнями про умовні жести або фрази, які дозволяють повідомити про неприємну ситуацію без привернення уваги агресора.
-
Звертайте увагу на поведінку: Слідкуйте за учнями, які залишаються наодинці, та шукайте шляхи для їх інтеграції в колектив.
3. Своєчасне реагування та алгоритм дій
-
Запровадьте чіткий алгоритм: Всі учасники освітнього процесу мають знати, куди звертатися та як діяти у разі булінгу.
-
Створіть систему повідомлень: Забезпечте можливість повідомляти про булінг усно, письмово або через електронні канали зв'язку.
-
Проводьте бесіди: Дорослим важливо уважно вислухати дитину, пояснити наслідки її дій і наполегливо попросити припинити таку поведінку.
4. Спільна робота з батьками
-
Проводьте батьківські збори: Використовуйте їх для спілкування та обговорення актуальних питань виховання.
-
Забезпечуйте консультації: Пропонуйте батькам індивідуальні консультації психологів та інших фахівців.
-
Підтримуйте діалог: Заохочуйте батьків до співпраці з школою та до спільного вирішення проблем.
5. Залучення зовнішніх партнерів
-
Співпрацюйте: Залучайте представників правоохоронних органів, соціального захисту та медичних установ для проведення спільних заходів.
-
Інформуйте: Створюйте інформаційні куточки з контактами організацій, до яких можна звернутись у разі булінгу чи правопорушень.
-
Пропонуйте допомогу: Надавайте інформацію про служби психологічної підтримки, наприклад, про Національну дитячу "гарячу лінію" за номером 116
Рекомендую:
-
Педагогічному колективу керуватися в своїй діяльності розробленими правилами професійної діяльності педагога, що працює в школі без агресії. Взяти за основу роботу за типом «співпраці і діалогу».
Адміністрація та педагоги школи
-
Забезпечити виконання вимог законодавства щодо гарантування безпеки усім учасникам освітнього процесу.
Адміністрація школи
3. Розробити конкретні та чіткі правила поведінки усіх учасників освітнього процесу у закладі. На сайті школи оновити правила поведінки учнів у школі.
4. Проводити систематичні моніторингові дослідження стану питання профілактики булінгу з періодичним внесенням отриманих аналітичних матеріалів на засідання ради профілактики, нараді при директору.
Практичному психологу
5.Оприлюднити телефони довіри на інформаційних стендах ліцею та веб-сайті закладу :
Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
Національна поліція України 102.
6. Виявляти чинники, які перешкоджають безпеці учасників освітнього процесу.
7.Виявляти небезпечні ситуації під час освітнього процесу у закладі та належно реагувати на них, запроваджуючи чіткі процедури втручання.
8. Проводити цикли виховних заходів, позакласних занять тощо із питань безпеки учнів в освітньому середовищі.
9. Створювати ситуації успіху для учнів в освітньому середовищі.
10.Класним керівникам провести батьківські збори онлайн для з'ясування думок батьків про причини проявів насильства в учнів, шляхи та способи їх подолання.
11.Невідкладно інформувати адміністрацію ліцею про випадки булінгу (цькуванню) та домашнього насильства для своєчасного прийняття управлінських дій.
12.Рекомендуємо всім педагогічним працівникам зареєструватися на он-лайн курс «Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти»
https://prometheus.org.ua/courses/
Виступ
практичного психолога Нижньосиньовецького ліцею Унгурян М.І. на тему: Стоп булінг: Школа без страху.
Останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та третирування у міжособистісних стосунках підлітків, здійснюваних самими дітьми одне до одного. За своєю сутністю - це специфічна форма агресивної поведінки, при якій сильніший (авторитетний) учень (або учні) систематично переслідує іншого (слабкого). Ситуація третирування не обмежується лише ролями «агресора» та «жертви», вона залучає інших однокласників, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. Такі стосунки отримали назву шкільний булінг, розповсюдження якого впродовж останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.
Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) - це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в даній ситуації. Булінг - явище глобальне і масове.
Булінг характеризують чотири головні компоненти:
- по-перше: це агресивна і негативна поведінка;
- по-друге: булінг здійснюється систематично;
- по-третє: булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;
- по-четверте: булінгова поведінка є навмисною.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб.
Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо; як крайня міра, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні. Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.
Рольова структура булінгу має три елементи:
-
булер, переслідувач, агрессор;
-
жертва;
-
спостерігачі.
Виходячи із практичних спостережень, можна визначити наступні форми шкільного булінгу:
-
Фізичний шкільний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження та ін.
-
Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається у собі, постійно плаче насамоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.
-
Психологічний шкільний булінг - насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви. До цієї форми можна віднести:
-
вербальний булінг: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне приниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожування тощо.
-
вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь вкрасти);
-
кібербулінг - новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який включає: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету
У своїй загальновідомій книзі «Булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?», норвезький психолог Дан Ольвеус визначає наступні типові риси учнів, схильних ставати булерами, або булі:
-
вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;
-
вони імпульсивні й легко шаленіють;
-
вони часто зухвалі та агресивні у ставленні до дорослих (передусім батьків та вчителів);
-
вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
-
якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу, за дослідженням Д. Ольвеуса також мають свої характерні риси:
-
вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
-
вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні, мають низьку самоповагу;
-
вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
-
вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими або з молодшими за віком, ніж із однолітками;
-
якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.
Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки:
-
вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
-
бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
-
їхня поведінка значно змінюється у бік віктимності;
-
в них спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
-
в них виявляють рваний одяг або пошкоджені речі;
-
вони часто просять дати грошей, або крадуть їх;
-
в них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
-
мають постійні ссадини, гематоми, синці та інші травми;
-
вони мовчазливі, не бажають йти на контакт;
-
як прояв крайнього ступеню: можуть здіснити суїцид.
Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:
- фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, із порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст;
- особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти із заниженою самооцінкою;
- особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірну чи наднизьку вагу тіла;
- недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватись з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною гіперопікою батьків, невпевнені у собі, відчувають беззахисність;
- відчувають страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів;
- відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, що не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок;
- хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, що потребує психологічної допомоги.
Шкільний булінг за своєю природою є складним, системним та комплексним соціально-психологічним явищем, яке розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху. На агресивні та жорстокі прояви поведінки булерів впливають наступні чинники:
-
культ насильства у суспільстві;
-
негативний вплив кіно, телебачення та інших ЗМІ;
-
низький рівень виховання учнів «групи ризику»;
-
байдужість з боку батьків;
-
комп'ютерні ігри, що мотивують на насильство.
Саме у середній школі відбувається збільшення кількості випадків виникнення та прояву булінгу. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та у неконтрольованих дорослими місцях. Булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку.
Окрім лікарів, психіатрів, психологів, які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків або однокласників, до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи та батьки школярів.
Профілактика булінгу передбачає роботу за наступними напрямками:
-
Ознайомлення шкільної громади з поняттями «булінг», «третирування», «цькування» (висвітлення матеріалів на педагогічних радах, засіданнях методоб'єднань класних керівників, батьківських зборах).
-
Просвітницька робота фахівців соціально-психологічної служби школи серед дітей та учнівської молоді щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи.
-
Формування правосвідомості і правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості учнів, створення умов для самореалізації особистості школярів.
-
Формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування умінь виокремлювати існуючу проблему.
-
Створення у шкільному середовищі умов недопущення булінгу та відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища.
-
Проведення бесід з підлітками з метою профілактики булінгу, виступи провідних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед підлітків.
-
Розробка пам’ятки для учнів «Скажімо насильству НІ».
8. Розробка програми роботи щодо профілактики булінгу серед підлітків.
9. Налагодження співпраці з центром соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, представниками ВНЗ, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.
Технологія реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти булінгу
-
під час встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу, батьки або вчитель повідомляє про це адміністрації навчального закладу;
-
адміністрація спільно з соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на подані факти;
-
безпосередня робота класного керівника, практичного психолога, директора, заступника з виховної роботи, представниками ОТГ з булерами та жертвами;
-
бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу;
-
бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування;
-
бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання;
-
відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.
-
Якщо факт виявився булінгом, то адміністрація школи повідомляє поліцію та службу у справах дітей.
